Спочатку підготуй місце для занять: прибери зі столу зайві речі, зручно розташуй підручники, посібники, зошити, папір, олівці. Склади план занять. Визнач, хто ти «сова», чи «жайворонок», і залежно від цього максимально використовуй ранкові чи вечірні години. Складаючи план на кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися, повторюватися. Не взагалі «повчуся», а які саме розділи і теми сьогодні опрацюю. Чергуй заняття і відпочинок. Наприклад, сорок хвилин занять, потім десять хвилин – перерва. Можна в цей час полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ. Не потрібно прагнути до того, щоб прочитати і вивчити напам’ять весь підручник. Корисно структурувати матеріал за рахунок складання планів, бажано на папері. Плани корисні і тому, що їх зручно використовувати при короткому повторенні матеріалу. Виконуй якомог більше різних опублікованих тестів з обраних для здачі предметів. Ці тренування ознайомлять тебе з конструкціями тестових завдань. Потренуйся з секундоміром. Залиш один день перед екзаменом на те, щоб знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на найважчих питаннях. Готуючись до ЗНО, ніколи не думай, що не впораєшся з завданням, навпаки, подумки готуйся до успіху. Напередодні екзамену припини готуватися, прийми душ, прогуляйся. Виспись якнайкраще, щоб прокинутися відпочилим, з відчуттям сили, бадьорого, «бойового» настрою. ЗНО – це своєрідна боротьба, в якій необхідно проявити себе, показати свої можливості і здібності. На тестуванні Під час виконання завдань зосередься. Постарайсь забути про оточуючих. Для тебе повинні існувати лише текст завдань і годинник, який регламентує час виконання тесту. Не виконуй тест поспішно. Обмеження часу не повинне вплинути на якість твоїх відповідей. Перед тим, як вписати відповідь, перечитай запитання двічі, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається. Починай з легкого. Відповідай спочатку на ті питання, в знанні яких ти не сумніваєшся, не зупиняйся на тих, які потребують довгих роздумів. Коли ти заспокоїшся, увійдеш в робочий ритм, ефективніше зможеш працювати над важкими завданнями. Пропускай! Потрібно навчитися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам’ятай, що в тесті завжди знайдуться питання, з якими ти легко впораєшся. Читай завдання до кінця. Поспіх не повинен призвести до того, що ти намагаєшся зрозуміти умови завдання «за першими словами» і добудовуєш кінцівку у власній уяві. Це надійний спосіб допустити помилки в легких питаннях. Думай лише про поточне завдання. Коли бачиш нове, забудь, що було в попередньому. Як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які ти застосував в одному, як правило, не допомагають, а лише заважають сконцентруватися і правильно розв’язати нове. Негайно забудь про невдачу, якщо така трапилася в попередньому завданні. Думай лише про те, що кожне нове завдання – це шанс набрати бали. Користуйся методом виключення. Чимало завдань легше розв’язати, якщо не шукати відразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, що явно помилкові. Метод виключення дозволяє у підсумку сконцентрувати увагу на одному-двох варіантах, а не всіх п’яти-семи. Заплануй два кола. Розраховуй час так, щоб за дві третини відведеного часу пройти по усіх завданнях легкої і середньої складності. Тоді ти встигнеш набрати максимум балів на цих завданнях, а згодом спокійно повернутися і подумати над важкими, які тобі спочатку довелося пропустити (друге коло). Перевір! Залиш час для перевірки своєї роботи, хоча би щоб встигнути пробіги очима і помітити явні помилки. Вгадуй! Якщо ти не впевнений у виборі відповіді, можеш вибрати якусь відповідь інтуїтивно. При цьому вибирай такий варіант, який, на твій погляд, має найбільшу ймовірність. Не засмучуйся. Прагни виконати всі завдання, та пам’ятай, що на практиці це нереально. Враховуй, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень трудності і кількість виконаних тобою завдань може виявитися цілком достатньою для хорошої оцінки.

Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається? Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи. Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)? 6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно? 7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати? 8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад? 9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети? 10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти? 11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)? 12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)? 13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)? 14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)? 15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками? 16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах? 17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки? 18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою? 19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами? 20. Їй подобається розфарбовувати або малювати? 21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені? 22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку? 23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)? 24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана? Порівняйте свої відповіді з ключем. Ключ відповідей Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь. Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь. Підрахуйте загальну кількість балів. Якщо вона становить: 20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань. 15-19 балів, Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі. 14 і менше балів,кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява. Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати звязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ. Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ. Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять. Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання. Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане. Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д. Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати). Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі. Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу. Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність. Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі. Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання. 3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома. 4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»). 5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя. 6. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором. 7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

3. Навчіться керувати своїми емоція­ми. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують на­шому спокою. При цьому йому зовсім бай­дуже, реальні вони чи вигадані. Вирвати­ся зі стресового кола допоможе найпрості­ша йогівська вправа. Заплющить очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору й розведіть у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу — ліва знизу. Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, наситити мозок киснем і зас­покоїтися. Не забувайте хвалити себе що­разу, коли вам удасться впоратися з хви­люванням. Наприклад, купіть собі що-не-будь у подарунок. Причому робити це по­трібно не стільки заради себе, скільки заради свого мозку. Ваша сіра речовина теж має потребу в подяці за відмінно вико­нану роботу. 4. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імун­ну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу посмішку, організм продукуватиме бажані гормони радості. 5. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Візьміть на озброєння японський спосіб боротьби зі стресами. Коли японець відчуває роздратування, він щосили б'є опудало свого шефа. А якщо у вас під рукою ляльки не виявилося, напишіть «обурливий» лист, і з усією люттю, на яку ви здатні, спаліть його, або розірвіть на клаптики. 6. Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей вітамін міститься у картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах. 7. Є багато різних систем аутотренінгу. На жаль, на те, щоб опанувати їх, у нас ча­сто не вистачає терпіння й часу. А ось зас­воїти кілька формул самозаспокоєння зовсім не важко. Формули для самозаспокоєння Відкинь цю думку. Все буде добре. Проблема вирішиться. Це не варте хвилювання. Я зосереджуюся на своєму диханні. Я почуваюся здоровою. Я абсолютно спокійна. Як я могла хвилюватися через дріб­ниці. Думки розважливі. Спокійно обмірко­вую свої подальші дії. У літературі ми зустрічаємо багато вправ, рекомендацій для зняття пси­хологічного напруження, зниження тривожності. Є багато маленьких хитрощів, які допоможуть людині впоратися з емо­ційним перевантаженням: 1) порахуйте до 10, та лише потім повер­тайтеся до травматичної ситуації; 2) простежте за своїм диханням. По­вільно вдихайте й на деякий час затримай­те дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів; 3) наберіть склянку води, та повільно випийте воду, сконцентруйтеся на своїх відчуттях води; 4) знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розглядайте його не менше чотирьох хвилин, ознайомлюючись з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющени­ми очима; 5) подивіться на небо, розгляньте все, що ви бачити на ньому (коли ви в останній раз так пильно дивилися на небо?); 6) змочіть обличчя холодною водою; 7) вийдіть з того приміщення, де вас «знайшов» стрес. Перша допомога в гострій стресовій ситуації: У гострій стресовій ситуації не можна приймати жодних рішень. Прислухайтеся до такої поради: рахуйте до 10. Займіться своїм диханням. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видих здійснюйте поступово також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов’язаних з вашим диханням. Подальші події можуть розвиватися так: 1. Якщо стресова ситуація спіткала вас у приміщенні: встаньте, попросіть вибачення, вийдіть із приміщення, найдіть можливість побути наодинці; знайдіть можливість змочити чоло й артерії на руках холодною водою; роздивіться навусебіч, огляньте приміщення, подумки опишіть його зовнішній вигляд; подивіться на небо, зосередьтеся на тому, як пливуть хмаринки; наберіть води і поволі пийте, відчуваючи вологу в горлі; випростайте, поставте ноги на ширину плечей, аби голова і руки вільно звисали додолу, зробіть глибокий видих, підніміть голову; 2. Якщо стресова ситуація сталася з вами поза приміщенням: · озирніться навколо, у думці назвіть усе, що ви бачите (про себе); · знайдіть будь-який маленький предмет (листочок, камінець, гілочку…), уважно погляньте на нього (близько чотирьох хвилин), потім заплющіть очі, уявіть його; · подивіться на небо, намагайтесь роздивитися, що там є; · якщо є можливість випити води, випийте; · ще раз простежте за своїм диханням, дихайте повільно, через ніс; вдихніть, затримайте дихання і знову повільно – видих, плечі розслабляйте. Для першої допомоги – цілком достатньо. У відповідь на гострий стрес (щось вибило з колії, хтось розлютив), організм мобілізує внутрішні резерви. Далі гострий стрес поступово охоплює людину. Є перелік порад і рекомендацій які необхідно знати кожному і використовувати відразу ж після дії стресових факторів. · Антистресове дихання. Повільно зробіть глибокий вдих через ніс, на межі вдиху на мить затримайте дихання, після чого зробіть через ніс видих якомога повільніше. Це заспокійливе дихання. Постарайтеся уявити собі, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви звільняєтеся від стресового напруження. Не забувайте, що антистресове дихання – головна складова психосоматичної рівноваги. · Хвилинна релаксація. Розслабте куточки рота, зволожте губи. Розслабте плечі. Зосередьтеся на виразі свого обличчя і положенні тіла. Пам’ятайте, що вони відображають ваші думки, внутрішній стан. Цілком природно, що ви хочете, щоб навколишні знали про ваш стресовий стан. У цьому випадку ви можете змінити вираз обличчя шляхом розслаблення м׳язів. · Уважно огляньте приміщення, у якому ви знаходитеся. Повільно, не кваплячись, подумки знайдіть у ньому 7 червоних предметів, постарайтеся цілком зосередитися на цьому. Говоріть подумки самі собі: «Червона обкладинка зошита, червоні фіранки, червона ваза для квітів» і т.д. або просто, переводячи погляд, подумки описуйте оточуючі вас предмети: «Коричневий стіл. Білі фіранки» і т.д. зосереджуючись на кожному окремому предметі, скеровуючи свою увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення. · Використовуйте будь-яку можливість, щоб змочити чоло, скроні та артерії на руках холодною водою. · Зміна оточення. Якщо дозволяє ситуація, де нікого немає, чи вийдіть на вулицю, де ви зможете залишитися наодинці зі своїми думками. Розгляньте подумки приміщення (якщо ви вийшли на вулицю – то навколишні будинки, природу, як у попередньому пункті). · Наберіть воду у чашку і повільно, зосереджено випийте її. Зосередьте увагу на відчуттях в той момент, коли вода буде текти по горлу. · Уявіть себе в приємному середовищі – на пляжі, в ванні, в лісі і т.д. · Щоб швидше нормалізувати стан, необхідно дати посилене фізичне навантаження (20-30 присідань, біг на місці, підйом пішки на 3-4 поверх). · Існує багато механізмів фізіологічної розрядки, які здійснюють відновлюю чий вплив на людину. Зовні вони проявляються у вигляді сліз, сміху, бажання вдарити, виговоритися і т.д. не треба стримувати їх. · Почуття роздратування, агресії можна зняти за допомогою фізичної розрядки: зробити декілька ударів ногою по уявному предмету, по боксувати подушку, «випустити пару». · Розрядіть емоції – виговоріться комусь до кінця. Після того, як людина виговориться, її збудження знижується і вона може усвідомити свої помилки або прийняти правильне рішення. · Якщо у вас на даний момент немає можливості з кимось поговорити ви можете самостійно покращити свій стан таким чином: розкажіть про те, що вас хвилює, самому собі. Сядьте перед дзеркалом і поговоріть самі з собою. Розкажіть про все, що з вами сталося, і спробуйте проаналізувати те, що трапилось. Говоріть самі із собою доти, доки все, що вас хвилює, не буде промовлено вголос і ви не відчуєте полегшення. · Деяким краще допоможе перенесення всіх своїх хвилювань на папір. Напишіть собі листа. Довірте паперу все, що відчуваєте і думаєте. Цей спосіб має ту перевагу, що письмова мова коротша та логічніша. У процесі змалювання ситуації в листі, розуміння проблеми настає швидше, ніж під час розмови. Лист можна відразу знищити або сховати й перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати травматичні події. Ви згадаєте свій стан і зрозумієте, що зможете з ним упоратись, як і минулого разу. · Інший спосіб – «порожній стілець». Уявіть, що на ньому сидить людина, яка образила вас, висловіть їй свої почуття. Зараз ви можете сказати все, що хочете. · Відволікання. Займіться якою-небудь діяльністю – усе одно якою: почніть прати білизну, мити посуд чи прибирати. Секрет цього способу простий: будь-яка діяльність, і особливо фізична праця, у стресовій ситуації виконує роль громовідводу, допомагає відволіктися від внутрішнього напруження, «спустити пару». · Математика. Візьміть калькулятор чи папір і олівець і спробуйте підрахувати, скільки днів ви живете на світі (число нових років помножте на 365, додаючи по одному дні на кожний високосний рік, і додайте кількість днів, що пройшли з останнього дня народження). Така раціональна діяльність дозволить вам переключити свою увагу. Постарайтеся згадати який-небудь особливо примітний день вашого життя. Згадайте його в подробицях, нічого не пропускаючи. Спробуйте підрахувати, яким по рахунку був цей день вашого життя. · Переключення. При надмірному збудженні, в корі головного мозку утворюється домінуюче вогнище збудження, яке наділене здатністю підпорядковувати собі всю діяльність організму, всі вчинки та думки людини. Отже, для заспокоєння треба ліквідувати або створити конкуруюче. Чим більш захоплююча діяльність, тим легше його створити. Згадайте приємну подію із власного життя, уявіть, що ця подія повторилася і ви знаходитесь в такому ж стані. Зробіть таке саме обличчя, посмішку, поставу, відчуйте цей стан всім тілом · Спілкування. Поговоріть на які-небудь сторонню тему з будь-якою людиною, що знаходиться поряд: сусідом, товаришем по роботі. Якщо ж поруч нікого немає, зателефонуйте своєму другові чи подрузі. Це свого роду відволікаюча діяльність, що здійснюється «тут і зараз» і покликана витиснути з вашої свідомості внутрішній діалог, насичений стресом. · Музика. Якщо є можливість, увімкніть заспокійливу музику, ту, яку ви любите. Постарайтеся вслухатися в неї, сконцентруватися на ній і тільки на ній. · Необхідно запам’ятати, що при сильному емоційному збудженні людина неадекватно оцінює ситуацію. Тому в гострій стресовій ситуації не варто приймати ніякі рішення. Заспокойтесь, а потім все обміркуйте за принципом «Я подумаю про це завтра». · Можна провести загальну переоцінку значимості події, наприклад, «Не дуже і хотілося» або зуміти знайти позитив в ситуації, що сталася, використовуючи прийом «Зате..». Спокійно проаналізуйте ситуацію, спробуйте чітко усвідомити можливі негативні наслідки й змиритися з найгіршими із них. Усвідомивши найгірший варіант і змирившись із ним, спокійно обміркуйте, як вирішити ситуацію. Спостерігаючи за іншими людьми, зверніть особливу увагу на ті риси їхнього характеру , які, можливо, притаманні і вам. Коли хтось зробить щось таке, що вам не подобається, нагадайте собі, що і ви іноді робите подібне. Отже, кожна людина має здатність до саморегуляції - потрібно лише скористатися нею. Людина не безпорадна перед стрессом. Мусимо поголитися, що життя потребує сподіватися на краще, бути готовим до гіршого, вчитися сприймати всі проблеми з певною часткою гумору, здорового глузду та піддатливістю. 1. Спеціалісти пропонують зустрічати стрес у розслабленому м’язовому та духовному стані. 2. Пам’ятаймо, що все наше життя складається з дрібниць, не розкидаймося ними. «Не робіть із мухи слона» - вчить народна мудрість. 3. Ніколи не скаржтеся. Рано чи пізно більшість із нас отримає те, що насправді заслуговує, а тому звертаймо увагу на найголовніші пріоритети (навчання, сім’я, діти, робота, родичі, друзі). 4. не завжди буває так погано, як того остерігаємося, тому порада: не треба гаяти часу на думки про погане, відкидайте їх. 5. Прагніть любити себе сьогодні більше, ніж до цього часу, думайте про добре, що було у вашому житті, і витисніть похмуре. 6. Якщо ви потрапили у складну ситуацію, розкажіть про це тим, кому довіряєте. Можливо, вони допоможуть розв’язати проблем. Проблема завжди має вирішення, важливо його шукати, не опускати рук. 7. Допомагайте іншим. Вирішення проблем інших подарує вам досвід для вашого життя. 8. Не впадайте у відчай, не припиняйте боротися зі злом. Зло, коли з ким борешся, перестає бути небезпечним. 9. Визнання того, що ви переоцінили себе, послужить сприятливим уроком на майбутнє, уникайте завищених самооцінок. 10. Уважно поставтеся до власних очікувань. Можливо, доцільно було б знизити свої власні потреби, зробити їх реальним, щоб не розчаруватися. 11. Уміло відокремлюйте факти від внутрішніх переконань 12. Зупиніться в роздумах над проблемою, по-новому подивіться на світ. У житті значно більше цінностей, ніж вирішення цієї проблеми, відведіть на деякий час від себе спресованість, розв’язання проблеми з’явиться саме собою. 13. Зверніть увагу на відпочинок, внаслідок зміни психічного стану можуть з’явитися цікаві думки щодо того, як вийти з ситуації. 14. Якщо вас тривожать проблем, кепський сон, відмовтесь від вечері. Ідеальний раціон у такому разі ( в стресовому стані) містить сніданок, легкий обід, дуже легку непізню вечерю. 15. не вживайте алкоголь, щоб «потопити» в ньому свої проблеми. Ним швидко уражається головний мозок, погіршується характер, погляд на життєві цінності, взаємини з людьми, уражаються внутрішні органи. Тим ви робите собі заяву на проблему. 16. Заховайте своє «Я», як твердять психологи. Для того щоб захистити своє «Я» від стресів, потрібно його заховати у центр, що розташований у районі сонячного сплетіння. Думкою перенесіть його в місце розташування дихального центру, а потім «розмістіть» у сонячне сплетіння цікавою справою, стресостійкі. 17. Щоб зняти стрес, важливо замінити свої психологічні роздуми в напрямку власного «хобі». Статистика свідчить, що люди, захоплені цікавою справою, стресостійкі. 18. Зняти психологічне напруження можна прогулянкою, мрією, читанням цікавої книги, переміною праці, прослуховуванням з людиною, якій довіряєте. Змусьте стрес працювати на вас! Якщо неприємностей неможливо уникнути, то доцільно спробувати одержати, наскільки можливо, користь за рахунок зміни точки зору: спробуйте сприйняти негативну подію як позитивну (втрату роботи як можливість знайти кращу); поставтеся до стресу як до джерела енергії. У спокійному стані ви не змогли б стільки зробити. Сприймайте проблему як виклик; не думайте про минулі події як про поразку; ви не можете відповідати за вчинки інших людей, а можете тільки контролювати свою реакцію на них. Головне – перемога над емоціями; не прагніть догодити всім, це нереально, час від часу догоджайте власне собі.